Для батьків

Психологічна підтримка дітей.

1. Спрямовуйте дитину на позитивний результат.

2. Створіть дитині сприятливі, комфортні умови для навчання та розвитку.

3. Підбадьорюйте дитину, хваліть її за те, що вона робить добре. Визначте досягнення дитини.

4. Хваліть свою дитину за самостійні дії, особливо за самостійне виправлення помилок.

5. Реально оцінюйте можливості своєї дитини і вселяйте віру в успішне навчання.

6. Частіше говоріть дитині, що ви вірите у неї, у її сили і можливості; запевняйте, що в неї все вийде.

7. Не ставте завищених вимог, не делегуйте дітям своїх нереалізованих сподівань.

8. Підтримуйте інтерес дитини до пізнання, обговорюйте разом із нею прочитані книги подаючи приклад власного інтересу д знань і навчання.

9. Забезпечте режим дня дитини, щоб запобігти її перевтомі:допоможіть раціонально розподілити час між підготовкою і відпочинком, щоб уникнути перевтоми.

10. Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження їй необхідна різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.

11. Вірте в успіх дитини. Якщо результати виявляться гірші ніж очікувані, замість негативу знайдіть разом із дитиною інші шляхи досягнення мети, проаналізуйте помилки.

12. Уважно вислухайте дитину, подавайте приклад доброзичливого спілкування.

13. Подбайте про свій емоційний стан та емоційний стан дитини, створіть теплу атмосферу у сім’ї.

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:

l. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впер­тий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плак­сивість.

2. Під час їжі.

3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут кра­ще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підри­вається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у стар­шої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще про­бачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та інди­відуальні особливості дитини.

              Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істе­ричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних по­карань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймаєть­ся гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шан­тажувати батьків.